Розміщення реклами тут - +380 (98) 607 99 77

В мережі проаналізували пенсійні системи світу

У всіх країнах світу вже дійшли до такої позначки, коли пенсійна реформа переміщується від соціального до економічного сектору.Це означає, що роль рушійної сили таких перетворень переходить від Міністерства праці (або соціальної політики, а також центрального органу з іншою назвою в різних країнах) до державних регуляторів фінансового сектору. І якщо в наступному 2019 році у нас буде запущено обов'язковий накопичувальний рівень пенсійної системи, то визначати основні завдання стане Національна комісія з регулювання ринку фінансових послуг, щодо нагляду в накопичувальній системі пенсійного забезпечення, - пише 112.ua
Тому вже зараз у Кабміні має бути розроблено перехідний план з метою передачі основного нагляду з Міністерства соціальної політики в Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національну комісію з цінних паперів і фондового ринку України. Ймовірно, що протягом певного періоду існуватиме загальна відповідальність, наприклад, створять Раду Накопичувального фонду в сфері відповідальності Мінсоцполітики, однак розробкою інвестиційної декларації займатимуться як Нацкомфінпослуг, так і НКЦПФР.
Водночас у процесі того, як відбуватиметься передача відповідальності від Міністерства соціальної політики, ще і Міністерство фінансів з Міністерством економічного розвитку і торгівлі повинні будуть почати планування своїх ролей у діяльності накопичувального фонду (особливо в розробці і виведенні на український ринок надійних інвестиційних продуктів для інвестування пенсійних накопичень). До речі, міжнародний досвід показує, що пенсійні схеми другого рівня вимагають значних ресурсів, які повинні бути у розпорядженні держрегулятора для виконання своєї ролі як основного суб'єкта захисту активів. Також треба нашій владі удосконалити інформаційно-технологічні системи, зробити значні вкладення в навчання персоналу, забезпечити держрегулятору відповідні повноваження щодо правозастосування.
При цьому функціонування другого рівня має підлягати моніторингу як з боку Кабінету міністрів, так і з боку держрегуляторів для забезпечення збалансованості потреб учасників накопичувальної системи, постачальників фінансових послуг та економічних потреб країни. Звичайно, знайти такий баланс дуже важко. І в зв'язку з цим, упевнений, буде цікавий та корисний досвід інших країн, який свідчить про те, що в світі ідеальних пенсійних систем немає. Часто вони несправедливі, неспроможні, занадто дорого обходяться як державі, так і населенню. Навіть, здавалося б, у досить благополучній і вже точно не бідній Великій Британії, за даними Eurostat, 24% пенсіонерів живуть за межею бідності.
Так, практика показує, пенсійні системи працюють краще тільки в тих країнах, які не відчувають демографічних проблем. Але таких – все менше і менше. Ну і держави по-різному намагаються забезпечити гідну старість своєму населенню: одні справляються з цим завданням краще, інші – гірше. Експерти умовно розділили їх на відповідні групи.
Найбільш радикальна: Чилі. Середня пенсія: 250 доларів. Пенсійний вік: 65 років для чоловіків і 60 років для жінок. Чилі ліквідувала соціальний дефект радикально, повністю відмовившись від солідарної системи на користь особистих накопичувальних вкладів. З 1981 року громадяни почали інвестувати частину своєї зарплати в приватні пенсійні фонди. Найманий працівник може самостійно вибрати не тільки керівника, але й один з п'яти видів пенсійних фондів, що відрізняються рівнем ризикованості інвестиційної стратегії. Ризикований пенсійний фонд "А", 80% активів якого вкладено в акції. Портфель найбільш консервативного фонду "Е" майже повністю складається з облігацій з фіксованою ставкою.
Виключно накопичувальна: Сінгапур. Середня пенсія: 250 доларів. Пенсійний вік: 65 років для чоловіків і 60 років для жінок. Пенсійне забезпечення в Сінгапурі складається переважно з обов'язкових накопичень населення. Ядро пенсійної системи – Центральний ощадний фонд (CPF), внески в який повинні робити як роботодавці, так і працівники. Фондом керують представники уряду, працівників і роботодавців. За своєю суттю CPF – ощадний банк, він гарантує виплату мінімального інвестиційного доходу на вклади за звичайним рахунком у розмірі 2,5% річних, а за пенсійним і медичним – 4% річних.
Найстійкіша: Нідерланди. Середня пенсія: 2700 доларів. Пенсійний вік: 65 років (з 2020 року - 67 років). Дослідний центр Mercer щорічно складає рейтинг пенсійних систем світу (Global Pension Index). У 2010 році він віддав перше місце Нідерландам. За даними Eurostat, у Голландії за межею бідності перебуває не більше 6% пенсіонерів – це один із найнижчих показників у Євросоюзі. До того ж місцеві жителі, які вийшли на пенсію, отримують близько 70% зарплати. Це заслуга трирівневої пенсійної системи, що складається з добровільного страхування, державних і професійних пенсій. На повну державну пенсію можуть розраховувати всі громадяни Нідерландів старше 65 років, що проживають у країні протягом 50 років.
Найбільш ліберальна: Австралія. Середня пенсія: 1100 доларів. Пенсійний вік: 67 років.На другому місці в рейтингу пенсійних систем Mercer – Австралія. Родзинка австралійської пенсійної системи в тому, що вона дозволяє будь-якому охочому зареєструвати особистий пенсійний фонд та управляти пенсійними грошима самостійно. Тим, хто вибрав невдалу інвестиційну стратегію, гарантована державна пенсія за старістю, яка фінансується за рахунок загальних податкових надходжень. Її розмір залежить від доходу австралійця і вартості його активів. Так, на повну державну пенсію (для одиноких – 1100 доларів на місяць, для подружніх пар – 980 доларів на кожного) може розраховувати пенсіонер-одинак із середньомісячним доходом не більше 145 доларів, а подружжя – з доходом до 254 доларів. Втім, держава витрачає на виплату пенсій близько 10% бюджету і розраховує на розвиток приватних пенсійних фондів, участь у яких є обов'язковою. Роботодавець повинен вносити в фонд 9% зарплати кожного найманого працівника, чий заробіток до оподаткування перевищує 450 доларів.
Найбільш соціальна: Швеція. Середня пенсія: 2000 доларів. Пенсійний вік: 65 років.Шведська пенсійна система дозволяє підтримувати високий рівень пенсій, відшкодовуючи пенсіонеру 60-80% їхньої зарплати. Система формується за рахунок декількох джерел. Обов'язковий внесок у розмірі 18,5% від зарплати, який порівну ділять між собою роботодавець і найманий працівник, частково йде в солідарну систему пенсійного забезпечення (16%) і на індивідуальний накопичувальний рахунок (2,5%). З виплат у солідарну систему складаються умовні накопичення шведів, які індексуються з урахуванням зростання зарплати та демографічної ситуації в країні. Починаючи з 61 року, мешканці можуть претендувати на умовно-накопичувальну пенсію. Так, 2,5% від заробітку найманий працівник розміщує в одному з 800 пенсійних фондів з мінімальною прибутковістю в 3% річних.
Найбільш відповідальна: Польща. Середня пенсія: 450 доларів. Пенсійний вік: 65 років для чоловіків і 60 років для жінок (у 2018 році на зниження пенсійного віку в бюджет країни додатково заклали 10 млрд злотих (понад 2,7 млрд дол.). З 1999 року пенсійне забезпечення в Польщі ґрунтується на системі індивідуальних пенсійних рахунків. Суть реформи полягає в тому, щоб пов'язати розмір виплат з величиною внесків. Зараз роботодавець і найманий працівник відраховують у пенсійну систему в рівних пропорціях – 19,5% зарплати. 12% внеску надходить у систему соціального страхування, 7,5% працівник переводить на накопичувальний рахунок відкритих пенсійних фондів, якими управляють приватні компанії. Поки 75% пенсійних виплат забезпечує система соціального страхування, але через деякий час цей показник має знизитися до 50%. Іншу половину будуть приносити накопичення у ПФ. З досягненням пенсійного віку жителі Польщі отримують гарантовану мінімальну пенсію в розмірі 235 доларів, якщо їхній трудовий стаж становить 25 років для чоловіків і 20 років для жінок.
Враховуючи зарубіжний досвід і проводячи реформування власної української пенсійної системи, є надія, що створення у нас обов'язкового накопичувального рівня дасть початок довгостроковому процесу зменшення пенсійних зобов'язань Кабміну. Адже існування в Україні єдиної солідарної системи пенсійного забезпечення перестало відповідати сучасним вимогам як економіки країни, так і самого населення. Тому проведення пенсійної реформи стало закономірною необхідністю. Зрештою, статистика демографічної ситуації в Україні аж ніяк не радує. По-перше, середній вік населення збільшився за останні 70 років із 38,5 до 39,7 років. По-друге, питома вага людей пенсійного віку зросла до 19,5%. Так, наприклад, у 2007 році особи пенсійного віку становили близько 24% населення країни. Хоча за міжнародними стандартами населення вважається старим, якщо ця частка перевищує 12%.




Коментарі

Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Міжгір'ї

вологість:

тиск:

вітер: