» » » Синевирська Поляна та її присілки — історичні топоніми зі смисловим наповненням

Синевирська Поляна та її присілки — історичні топоніми зі смисловим наповненням

Синевирська Поляна та її присілки — історичні топоніми зі смисловим наповненням
 
Село Синевирська Поляна розташоване у верхів’ях Тереблі на різних висотах над рівнем моря: 780 м (Сигли), 1105 м (В. Буковинка), 1145 м (Сакальова), й простягається по обидва береги річки, починаючи від гирла звора Рабачинка (інша назва Гатара – тут межують території Синевирсько-Полянської та Синевирської сільрад).
На північному сході межує з Івано-Франківщиною, а вздовж течії річки закінчується там, де Довгий звір міняє назву на р. Свобода.
Протяжність населеного пункту вздовж Тереблі – близько 15 км. Перша письмова згадка про село датується 1715-м. Русинська першоназва – Пóляны. Теперішня територія населеного пункту перебувала під різними владами, тому і назва постійно змінювалася. До прикладу, угорці називали його – Felsö Szinevér (Великий Синевир), чехи – Sinovirska Polána, а українці – Синевирська Поляна. Учень четвертого класу народної школи Семен Тюх у 1925 році в часописі «Наш родный край» писав, що його «рідне село урядово називається Синевирська Поляна, але тутешній народ називає його коротко – Пόляны».
На початку 70-х років XX ст. Синевирську Поляну поділили на 4 села: Синевирська Поляна, Свобода, Береги, Загорб.
Є легенди, в яких розповідається про походження назви Синевирська Поляна. Доля правди в них є, але все-таки це не наукове обгрунтування.
Отже, самоназва Пόляны виправдана, бо село з присілками розташувалося не на одній, а на багатьох невеликих полянах. Інша назва – Вишній Синевир протиставлялася Нижньому Синевиру. Ну а сучасна – Синевирська Поляна, очевидно, утворилася за допомогою  суфікса -ська  від назви о. Синевир, що знаходиться неподалік, та слова  «поляна» – рівнина, невеликий луг, звичайно на узліссі або серед лісу.
За словами старожилів, коли село ще не було таким розширеним, як тепер, нижня нинішня його частина – Сигли – на той час була ще тільки урочищем, яке простягалося на лівому березі Тереблі, між гирлами Студеного та Минчилівського зворів. Тут росли смереки, що мали тільки верхівкове гілля. Таке дерево називають «сигла», від чого й походить місцева назва урочища. Статус присілка місцевість почала набувати з початку 50-х років ХХ ст. у зв’язку з будівництвом біля гирла Минчилівського звора лісопилки з деревообробними цехами, які приводила в рух парова машина (паливом були відходи деревообробки). Згодом тут стали зводити житлові будинки.
На лівому березі ріки Теребля починається присілок Довгий Город, який до початку 1980-х також був незаселений. Між дорогою й річкою виокремлювався так званий Циганський лужок, де до початку 1970-х влаштовували свої шатри й кибитки кочуючі цигани (нині тут знаходиться маєток київського ґазди з вивіскою на масивній дерев’яній огорожі «Продається»). Закінчується присілок будівлями Синевирсько-Полянського лісництва і пилорамою з кафе «Кламбур» та продовольчим магазином. Весь Дов­гий Город уже забудований.
Вище Кутової зворини і до крутого берега під присілком Болото на лівому березі Тереблі простягнувся присілок Нижня Заріка, який починається будинком колишнього ФАПу з пологовим відділенням (його побудували ще чехи, як так званий кордон лісової управи). Метрів за 200 вище й до центрального бетонного мосту притулилася Центральна Заріка. Над нею порозкидувалися присілки Кути, Коміниць, Болото та Сакальова.  Між двома останніми на щовбику Вер Воза в 1989 році побудували телеретранслятор. З появою супутникового телебачення він уже став зайвим. А в Болоті,  до початку XVIII ст. був перший храм і кладовище.
У горах є ще невеличкий присілок Гіля, а над ним – Нижні Верхи, де збереглася хата, побудована в 1811 році. Перераховувати всі  численні присілки в газетній статті не варто. Згадаємо лише ще кілька, які мають свої цікавинки.
Колись води Канчівського звора рухали колеса млина і ступів. На карті XVIII ст. біля самого його гирла позначено єврейську божницю. В XIX та 1-й пол. XX ст. вздовж берегів Тереблі був портош, куди взимку з Канчівського звора звозили деревину, а влітку з неї зшивали бокори.
Між Красним Звором і потічком Синевирським, який витікає з-під Морського Ока – присілок Красний. Тут справжній туристичний край: численні бази відпочинку, колиби, кафе, садиби селян з різними зручностями для туристів.
Нижче звора Стинишір – однойменний присілок Стинишір. Колись там був маржинський теметів. У 1940-му мадярський жандарм Вікк приконвоював туди трьох чи чотирьох євреїв, примусив викопати собі могилу й розстріляв їх.
Розглядаючи карти різного часу, робимо висновок, що Теребля (на картах Тилабера) часто міняла русло або утворювала рукави. Зокрема один із них використовувався для лісопилки і млина. На місці колишнього фіреса (так тоді називали наявну там водяну лісопилку) місцевість ще й тепер називають Під Фіресом, а нащадків Тюхів, колишніх працівників (чи власників?) лісопилки – Фіресниковими.
На жаль, більшість сучасної молоді Синевирської Поляни мало знає про топонімію свого села. Для збереження першоназв присілків, зворинок, урочищ тощо намагаємося зафіксувати їх письмово.
Інна БАБІЧИН,
студентка географічного факультету УжНУ скачать dle 11.3
ІНШІ НОВИНИ

Коментарі

Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Міжгір'ї

вологість:

тиск:

вітер:



«    Листопад 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930