» » » Верховинські візитки. П’ятірка природних принад Міжгірщини (+ФОТО)

Верховинські візитки. П’ятірка природних принад Міжгірщини (+ФОТО)

Недарма верховинський край назвали туристичним раєм, бо помилуватися його чарівною красою в будь-яку пору року приходять мандрівники звідусіль. Передусім їх магнітом тягне до місцин, що вважаються природними дивами закарпатської глибинки.

Озеро в долонях гір

Безперечним лідером умовної топ-п’ятірки найбільш спокусливих об’єктів синьогір’я є Синевирське озеро, яке одні вважають перлиною, а інші навіть святинею Карпат. Це справді витончений пам’ятник природи: водне гніздечко, обперезане смерековим намистом, розташувалося в долонях гір на висоті 989 м над рівнем моря. Має свою неповторну родзинку – острівець, утворений на підводному хребті. Він за інтенсивних дощів може й повністю зануритися у воду.

З сивої минувшини озеро овіяне легендами, одна з яких – про платонічне й трагічне кохання графської красуні Сині й пастуха Вира, звідки начебто походить і назва. У 80-ті минулого століття протягом трьох років обстежували голубе плесо у верхів’ї Тереблі вчені Академії наук України. Вони кажуть, що Синевирське озеро з’явилося в кам’яному віці – епоху мезоліту, приблизно 11400 – 10800 років тому внаслідок потужного зсуву на південному схилі г. Красна, що перегородив русло потоку. Територія водного дзеркала становить від 6 до 8 га, об’єм води – від 330 до 460 тис. куб. м. Найбільшою глибиною звикли вважати 22 м, але коливання рівня водойми може сягати й кількох метрів, як, приміром, наприкінці минулого віку за тривожної листопадової повені були навіть побоювання переливу голубої «чаші». Хоча фахівці стверджують, що страшитися зайве, адже за існування озера склалася природна авторегуляція рівноваги між кількістю атмосферних опадів, загальним припливом води та її відтоками. Щоправда, занепокоєння викликає обміління, що пов’язане із знесенням твердих стоків, котрі повільно замулюють дно. Мілководдя заростає водною і болотною рослинністю, внаслідок чого зменшується розмір водної гладі.

Приваблює й строкатий рибний світ озера – форель райдужна, струмкова, гольян звичайний, вірус європейський, бабці… В один час на них нищівне полювання вчинили видри. А наявність річкових раків свідчить про чистоту води – вони її своєрідні індикатори. Природоохоронна служба суворо забороняє не лише їх ловити, а й купатися в озері, бо небезпеку таять холодні підводні течії. Навіть зимової пори, коли льодовий панцир замаскує голубе плесо, Морське око неповторне. Цей псевдонім недарма має Синевирське озеро, адже з пташиного польоту чи сусідньої гори Озірна (1496 м над рівнем моря) воно так асоціюється: острівок, до якого, до речі, можна доплисти на бокорі, виглядає, мов зіниця голубого ока, а прибережні ялини, наче пишні вії. Апогей багатолюддя тут – коли відбувається фестиваль «На Синевир трембіти кличуть».

Верховинські візитки. П’ятірка природних принад Міжгірщини (+ФОТО)

Двійник Морського ока

Неподалік Морського ока, де зливається Чорна Ріка з Тереблею, розташована ще одна високогірна живописна водойма з іменем Озірце. Різниця між ними в тому, що перше – у верхів’ї села Синевирська Поляна, а інше – на його початку. Одні кажуть, що воно – двійник Синевирського озера, інші твердять, що близнюк-ліліпут, бо міні-розміру – 1.2 га, з максимальною глибиною 9,5 м.

Має також синонімічну назву – Дике озеро, зіп’явшися на висоті кілометра над рівнем моря на плечах гори Гропа за однакової обставини –обвалу-зсуву. Живиться Озірце, зусібіч тісно оточене стрункими смереками, за рахунок дощових опадів і водами талих снігів, які надовго засиджуються на гірських вершинах. Його рідкісне явище полягає у перетворенні озера у верхове болото. Як повідомляє науковець НПП «Синевир» Юрій Тюх, на цьому угідді мають «помешкання» рідкісні види флори й фауни, що занесені до Червоної книги та міжнародних конвенцій, зокрема плаун баранець звичайний і річковий, білоцвіт весняний, підсніжник звичайний…


Срібні іскри водограю Шипота

Меккою паломництва любителів відпочинку на Міжгірщині по праву є й водоспад Шипіт на околиці села Пилипець. Це теж вишуканий витвір природи, який знаходиться у глибокій ущелині підніжжя гори Гимба (774 м над рівнем моря) і вважається гідрологічною пам’яткою. Висотою сягає майже півтора десятка метрів.

Утворився на місці виходу стійких пісковиків й гравелітів із тонкими прошарками. Має п’ять каскадів із величезних брил, які наче навмисно майстерно виклав гігант-каменяр, аби ним пінилося швидкоплинне русло. Особливо повноводним воно стає навесні за танення снігу. Срібні іскри водограю, здається, можуть обморозити тіло навіть за літньої спеки – прохолоду додає і ліс, який своїм зеленим шаттям ховає його від сонячних променів. Народу тут повно як влітку, так і взимку, бо Пилипець із витягами зарекомендував себе й туристичною базою гірськолижного відпочинку. І все-таки найчисельніший людський мурашник біля шепітного водоспаду спостерігається на Івана Купала, як проходить колоритний фестиваль неформалів.

Верховинські візитки. П’ятірка природних принад Міжгірщини (+ФОТО)

Зелений довгожитель

Він дуб усім дубам не лише в одному Міжгір’ї, де народився й росте донині. Напевне, йому пора доплюсувати цілий вік, адже 500-літнім величають вже з давнього часу. Дерево могутнє – заввишки під тридцять метрів, із шириною крони 20 м. І – міцне, бо всяке випадало на його долю. Кілька разів дуб міг «врізати дуба».

Скажімо, коли над вузлуватим корінням до зморщеної корі стовбура «приклеїлися» жуки-короїди. Але підточити здоров’я патріарху рослинного світу не дали природолюби, які затулили рану спеціальною гіпсовою пов’язкою, що стала захисною кольчугою від шкідників.

Вдруге сталася біда, коли хтось підпалив його невеличке дупло. Але врятували пожежники, частина яких знаходиться поруч. Був момент, коли виношувалася ідея його підсікти, бо розташований безпосередньо на тротуарі й начебто заважає пішоходам, хоча був у великій пригоді для пасажирів, бо його зелене шатро служило їм своєрідним автопавільйоном. Між іншим, автобусну зупинку нарекли саме на честь його – зветься «Дуб». Але сокира заніміла в останню мить. Бог судив жити довго, бо й крен дерева, що намітився в один час, благополучно припинився. Шкода лиш за одним: дуб – свідок давньої історії верховинського краю, та ба, німий…

Верховинські візитки. П’ятірка природних принад Міжгірщини (+ФОТО)

Верховинські візитки. П’ятірка природних принад Міжгірщини (+ФОТО)

А у Вучковому фонтан… природний

Природну скарбницю Міжгірщини органічно доповнює й гейзер у Вучковому, а точніше – на зеленій околиці села, в урочищі Петровець, де пульсують і цілющі мінеральні джерела. З кільканадцять років тому одного челядника-чиновника закортіло на його місці мати ванни. За втручання в його нору, скривджена вода несподівано перестала пульсувати з підземелля.

Та все ж згодом знайшлися добрі люди, які реставрували її казкове нуртування. Більше того, з фантазією встановили трубу. Не залізну, а дерев’яну. Тепер природний фонтан періодично б’є ключем майже на 5 метрів увись. Звісно, ця приємна подія виявилася нагодою повернення улюбленого відпочинку людей у Петрівці. З почину нового голови місцевої сільради Любові Попович тут засноване й проведення Дня села, що відбувається паралельно з фестивалем «Свято меду». Так поєднали торжества, бо поруч розташована відома пасіка-репродуктор, а ще унікальний пам’ятник карпатській бджолі, встановлений на честь її родоначальників-учених.

 

Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ
Фото автора

 

скачать dle 11.3
ІНШІ НОВИНИ

Коментарі

Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Міжгір'ї

вологість:

тиск:

вітер:



«    Листопад 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930