Розміщення реклами тут - +380 (98) 607 99 77
» » » Довгожителька з Лозянського

Довгожителька з Лозянського



ЖОДНОГО РАЗУ НЕ БУЛА В ЛІКАРНІ, ХОЧА ЧАСОМ БОСОНІЖ ХОДИЛА ПО СНІГУ

Василина Лолин із Лозянського зустріла солідний вік – 95-річчя! Довгожительку-землячку пам’ятаю зі свого дитинства. Нам, учням з верхнього кінця села, що під полониною Кук, довелося навчатися у восьмирічці, розташованій у протилежній стороні осідку. Піша відстань була чималою, і багато хто проживав у пришкільному інтернаті, де вона куховарила.

Готувала Василина Олексіївна надзвичайно смачно, що по нинішній день у тямці, а ще неодноразово демонструвала нам свої знання: декламувала завчені за часів чеської влади вірші годинами, хоча за її плечима було всього-на-всього чотири класи. Дивувалися ми й її витривалості: доводилося спозаранку розкладати вогонь на кухні, щоб готувати на печі гарячі страви, а ще на колгоспні ниви бігти, сіно заготовляти, та й удома за худобиною доглядати. На помочі завжди був чоловік. Із ним, земляком, старшим на 9 літ, одружилися в 1941-му.


Микола чотири роки працював у Бельгії на шахтах. Маючи гріш, закупив у селі землі. Та не судилося заможно зажити. «Руські визволителі», під час колективізації, забрали в «куркуля» не лише ділянки, а й усю худобину – корови, отарку овець, коня... До всього ґазді ще «впаяли» сім років ув’язнення, не пожаліли, що дружина була вагітною. Вона, бідолаха, почимчикувала аж у Хуст, коли поетапно відправляли чоловіка в Росію, щоб передати виплетені нею вовняні капці. У трудовому таборі, де копав канали, якось бандюки спробували відібрати теплі шкарпетки, але кремезної статури горянин із цімборою відстояли їх, бо вони гріли не тільки ноги, а й душу. Як сатрап Сталін помер, врятувала амністія, знову злучивши подружню пару. Сталася в ту пору ще одна драматична оказія: згоріла солом’яна хата Лолинів, як і кілька сусідських. Притулок Василині з народженою дитиною надала тітка Шлинянка.

Після повернення із заслання Микола згодом збудував нову хату. Між іншим, певний час частину приміщення Лолини надавали в оренду під інтернат. Як лиш могли стуляли копійку до копійки, аби виживати вп’ятьох за радянського часу. Микола то трудився в лісокомбінаті, з лопатою і киркою доглядаючи за станом сільської дороги, то з сокирою відправлявся на заробітки. Навіть тримали на хазяйстві бика для осіменіння маржини лозянців, щоб підлатати родинний гаманець. А Василина Олексіївна роками до пізньої ночі пряла й ткала. Як тільки зима, так лиш у їхню оселю сходилося на вечорниці сусідське жіноцтво з веретенами та куделями, за рукоділля завше линули й народні співанки. Хто-хто, а довгожителька добре обізнана в крайовому народознавстві – неодноразово її запрошували в місцеву ЗОШ на уроки старожитності.

Пані Василина жодного разу не побувала в лікарні, лиш на схилі літ інколи вживає пілюлі. Діти мовлять про її спартанську натуру, бо могла й босоніж побігти по снігу до криниці по воду або на ногах перенести високу температуру. Ще й тепер, кажуть, тягне бабусю до куделі.

Сумує старенька за тим, що з чоловіком судилося бути в парі лиш 38 літ. Помер, небога, на 66-му році життя. Зате тішиться потомками. Сини Іван, Василь, дочка Марія мають нівроку гарні сім’ї. За нашої стрічі сповістила, що має 6 онуків та 9 правнуків. А як файно заспівала та ще довгу низку віршів переказала! Що-що, а пам’ять і на схилі літ її не зраджує.

Многая і благая літ вам, шанована Василино Олексіївно!

скачать dle 12.0




ІНШІ НОВИНИ

Коментарі

Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Міжгір'ї

вологість:

тиск:

вітер:



«    Квітень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30